Зустріч випускників Червонопартизанської ЗОШ 1973 року

25 серпня відбулася традиційна, уже дев’ята зустріч однокласників, випускників 1973 року у стінах рідної Червонопартизанської школи. Присутні мали можливість полинути в дитинство, юність, відчути значимість малої батьківщини у своєму житті. 45 років минуло. Доля розкидала їх по усьому світі. Багато людей вважає, що не слід жити минулим, треба жити днем сьогоднішнім. Як можна забути село, друзів, з якими пройшло дитинство, учителів, що дали путівку у дорослість. Пам’ять – річ уперта, вона пронизана такою любов’ю, теплотою, добротою, ніжністю до рідного краю.

    Рідна школа теплом зустріла випускників, щирими словами  привітала  із річницею зустрічі директор  Червонопартизанської ЗОШ І-ІІІ ступенів Білокриницька О.М. До невпізнання змінився навчальний заклад за останні роки. Осучаснилася зовні і в середині, повністю готова до початку нового навчального року чекає своїх сьогоднішніх учнів.

   Приємно було відчути, що ювіляри мають не тільки професійні знання, а й широкий кругозір, основи якого закладені ще у шкільні роки. Екскурсія по школі, яку провела директор, приємно вразила. А урок  пройшов  під девізом «На любовь свое серце настрою, а иначе зачем на земле этой вечно живу», яку провела класний керівник змусили випускників перетворитися на дітей, але з абсолютно дорослою життєвою філософією.

   Надзвичайно приємний сюрприз чекав присутніх, який приготував Анатолій Лапицький. Виявилося, що із собою він привіз артистів. З якою насолодою звучали українські народні пісні у виконанні дуету бандуристок, потім віртуозна гра саксофоніста усіх змушувала реагувати  на ритми його звуків. Чарівні скрипки у руках тендітної скрипальки перевертали душу. Але це ще було не все. Виступ артистів завершився виконанням вокально інструментальним ансамблем «Синяя птица».

    Над Вербами опустився тихий. Теплий серпневий вечір. На подвір'ї школи випускники  танцювали, співали, вели безкінечні приватні розмови. Якби не кликали справи, напевно, ще б і світанок зустріли. Але час не дозволив розслаблятися надовго, треба було виїжджати. Кожен повіз із собою незабутні враження, отримав такий енергетичний заряд, який допоможе крокувати своєю дорогою у майбутнє. Душевний вогник у серцях, підсилений зустріччю, не згасне і буде обігрівати усіх довкола.